Бібліотерапія
Простір тепла і любові! 🤗
Добра книга розважає, допомагає зрозуміти й усвідомити певні речі, змушує замислитися над деякими обставинами та дає відповіді на складні життєві ситуації.
Шановні колеги-бібліотекарі, маємо чудову новину! Підготували для вас підбірку історій, які зігріють серце і допоможуть обрати найкращі книги для наших користувачів. Це справжній скарб для тих, хто шукає літературу, що здатна подарувати незабутні емоції і знайти внутрішній спокій.
Давайте разом відкривати для себе чарівний світ бібліотерапії і створимо затишний куточок, де кожен знайде свою книгу-рятівницю. 💛
👉Ще більше книг на нашому блозі Бібліограф.
Також інформацію про бібліотерапевтичні видання ми поширюємо на сторінці Facebook за хештегами #книгосховище та #ПростірСпокійноїКниги.
Ця чудова книга Христі Венгринюк “Моя мама – гора” про випробування, які можуть трапитися із кожним у житті, про гармонію й важливість підтримки у стосунках із близькими.
“Хай що відбувається, ми – Гора для своїх дітей. Гора, яка буває засніжена, буває уквітчана, а іноді вкрита туманом. Але завжди стабільна, величезна, доросла – Гора. Бути людиною – з упевненістю, реалізацією, щастям, хворобами, тривогами – бути одночасно сильною та вразливою, просити про допомогу та приймати допомогу, тримати когось і триматися за когось – це так по-людськи” (цитата психологині й письменниці Світлани Ройз із передмови до книжки).
“Велике місто, маленький зайчик, або Мед для мами” Івана Малковича – неймовірно красива в усіх сенсах книжка. Ця зворушлива історія про любов, турботу, відвагу і сміливість, на які здатне маленьке любляче серденько.
У Зайчика застудилася мама, тож малюк вирушає купити меду, адже це, як відомо, найкращі ліки від застуди! На маленького Зайчика чекає чимало пригод і небезпек, та заради одужання своєї мами він готовий на все.
Як відомо, у дитячих книжках особливу роль відіграють ілюстрації, – тут вони від Софії Ус просто неймовірні!
Усі потребують обіймів, навіть колючі кактуси, а особливо кактусенята, як маленький Феліпе із книжки Симони Чіраоло “Обійми мене”. На жаль, його родичі не схильні до пестощів й обіймашок. Кактуси – вони такі, часом бувають дуже колючі… От і Феліпе теж мав гострі голочки. Попри все, він вирушає на пошуки підтримки, обіймів та щирих друзів. Філіпе вірить “що десь поруч є хтось такий же самотній, як і він”.
Ця зворушлива історія для найменших читайликів нагадує: кожному з нас часом потрібна турбота і обійми, які здатні додати дрібку радості й любові навіть у найпохмуріший день.
«Щоразу, коли ми робимо те, чого боялися, не хотілося, було складно, ми наче відчиняємо свої нові двері або нову скриню зі скарбами і своєю силою».
Про 5 ключів сили і як їх відшукати у собі, про проживання емоцій (страху, гніву, печалі, суму, сорому, радості, подиву) – дохідливо й на зрозумілих прикладах роз’яснює відома психологиня й письменниця Світлана Ройз у своїй терапевтичній книжці “Ключі сили”.
Чому варто пропрацьовувати власні емоції? Бо це важлива частина нас. Їх можна замовчати, відкинути, але вони можуть повернутися у різний спосіб, тому саме такі книги допомагають безпечно їх пережити.
Ульфа Старка справедливо можна назвати «знавцем» дитячих душ. Автор не боїться, що його читач засмутиться, бо смуток – теж природний стан людини.
«Чи вмієш ти свистати, Юганно?», «Моя сестра – ангел» – дві зворушливі розповіді про дитячі бажання, сподівання і втрати, написані з теплим гумором, притаманним авторові.
Герої повістей – звичайні дітлахи, які прагнуть зробити цей світ трохи добрішим і милосерднішим, приносячи радість дідусеві зі старечого притулку чи роблячи приємні речі для сестрички, яка на небі.
“Мене звати Жука. У мене чотири лапки, пухнастий хвіст і чорний ніс. Я живу на заправці біля дороги. І навіть бачила справжню козу”. Так розпочинається цікава пригода братика і сестрички, двох песиків-безхатьків.
“Історія, яку розповіла Жука” – перший пікчербук української ілюстраторки Грасі Олійко, у якому авторка торкнулася проблеми безпритульних тварин. Було б добре, якби побільше таких тварин мали шанс знайти добросердних, люблячих господарів, як у цій розповіді.
Книга Тані Поставної “Коли я була лисицею” про дитинство і віру в дива, про силу дитячої уяви і стосунки зі старшими. Про те, що деколи дідусь і бабуся можуть замінити батьків, а сім’я не обов’язково складається з мами і тати. Ця історія допомагає дітям краще зрозуміти дорослі проблеми, а дорослим – згадати дитинство.
Дідусь сказав своїй онуці, що насправді вона – лисиця. Дівчинка повірила. З цього дня починаються пригоди Лисички, її собаки Меркурія та особистого янгола на ім’я Ре. “Добре пам’ятаю день, коли дідусь сказав, що я – лисиця. Мені саме виповнилося п’ять. Тоді розтанув перший сніг і наша вулиця перетворилася на довжелезний басейн… Тоді я вперше почула історію про те, звідки взялася”.
Книга, яка повертає у дитинство – “Мій дідусь був черешнею”. Написала її відома італійська дитяча письменниця Анджела Нанетті.
Проста і казкова водночас родинна історія хлопчика Тоніно, розказана від його імені. У Тоніно є мама й тато, які не завжди знаходять спільну мову, є дідусь і бабуся міські, а є сільські, – вони зовсім різні, бо живуть у різних світах.
Читаючи книгу розуміємо, що попри сум, розпач і несправедливість, і навіть такі найскладніші речі та явища як смерть, дива існують поряд з нами, і ми зуміємо їх побачити, якщо тільки відкриємо серце.
Зворушлива й багатогранна книжка відомої письменниці з Тернопільщини Надійки Гербіш “Яблука війни” дуже близька сучасному читачеві. Розповідь авторки зачіпає одразу декілька важливих і водночас нелегких тем: вимушеної еміграції, стосунки в сім’ї, переживання дитиною негараздів у родині, посттравматичного розладу, – тут емоції змінюють одна одну – від розчулення до суму, від легкої посмішки до радості.
” – Радіти – означає перемагати. Жити – означає перемагати. Думати про майбутнє – означає перемагати. Готувати закрутки на зиму – означає перемагати. Добре вчитися – означає перемагати! Іди і зроби уроки, – любила казати вона”.